Стінова опалубка прощає багато чого: якщо щит «повело», це видно одразу і виправляється до наступної захватки. Перекриття не прощає нічого. Помилка в опорній системі або передчасне розпалублення — це прогин плити, тріщини, а в найгіршому випадку обвалення з людьми на поверсі. Тому опалубка перекриттів заслуговує окремої розмови.
Три типи систем
Балкові (гнучкі) системи. Класика: телескопічні стійки, треноги, головки, поздовжні та поперечні балки H20, поверх них — фанера. Система адаптується під будь-яку геометрію плити, обходить колони й ядра, працює при змінній висоті поверху. Мінус — багато ручних операцій і елементів дрібної номенклатури.
Столи перекриттів. Готова секція площею від кількох до кількох десятків квадратних метрів, яка переставляється краном з поверху на поверх цілком. На типових поверхах великої площі це найшвидший варіант: цикл скорочується в рази, бо збірка виконується один раз. Обмеження — потрібен кран з відповідною вантажопідйомністю і вільний периметр для викочування.
Опорні риштування. Коли висота перевищує можливості стійок — атріуми, промислові прольоти, мостові прогонові будови — застосовують об’ємні опорні вежі. Вони сприймають великі навантаження і збираються ярусами.
Що визначає момент розпалублення
Головне непорозуміння на майданчику: розпалублення прив’язують до календаря, а не до міцності. Насправді знімати опалубку можна тоді, коли бетон набрав необхідну частку проєктної міцності — для бічних щитів це небагато, а для несучих плит і балок відсоток значно вищий і залежить від прольоту.
Контролюють це не «на око», а за температурою витримування та контрольними зразками. У теплу пору набір міцності йде швидше, у холодну — суттєво повільніше, і жодні «зазвичай три дні» тут не працюють.
Окреме правило: після зняття щитів частину стійок залишають як тимчасові опори. Плита, що набрала розпалубну міцність, ще не набрала проєктної, а на неї вже вантажать матеріали та ставлять опалубку наступного поверху. Перестановка опор виконується за схемою, розробленою проєктувальником, а не за рішенням бригадира.
П’ять помилок, що коштують найдорожче
- Стійки на непідготовленій основі. Опора, що стоїть на ґрунті без розподільної підкладки або на щойно забетонованій плиті без перевірки міцності, — найпоширеніша причина аварій.
- Крок стійок «на око». Крок задається розрахунком під товщину плити та навантаження від людей і обладнання. Збільшення кроку на 20 см здається дрібницею, але навантаження на стійку зростає непропорційно.
- Відсутність горизонтальних зв’язків. При великій висоті стійка без розкріплення втрачає стійкість задовго до досягнення розрахункового навантаження.
- Змішування елементів різних систем. Головки, балки й стійки різних виробників часто не сумісні за геометрією та несучою здатністю, хоча «начебто підходять».
- Нехтування накопиченим навантаженням. На нижні поверхи через систему опор передається вага кількох плит одразу. Схему перестановки опор треба рахувати саме на цей сумарний випадок.
Чек-лист перед бетонуванням
Перед подачею бетону варто пройтися по короткому списку: геометрія та відмітки перевірені нівеліром; усі стійки виставлені вертикально й закріплені; підкладки на місці; стики фанери щільні й оброблені; змазка нанесена рівномірно; закладні деталі та отвори зафіксовані; підмостки й огородження по периметру встановлені. П’ятнадцять хвилин на цю перевірку економлять тижні на виправленні.
Про комплектацію
Опалубку перекриттів логічно брати одним комплектом в одного виробника — так гарантована сумісність головок, балок і стійок, а запасні елементи не доводиться шукати по ринку. Українські системи для горизонтальних конструкцій, включно зі столами та опорними риштуваннями, випускає, зокрема, Фабрика «Варіант» — інструкції з монтажу та схеми розкладки опубліковані на variant.kharkov.com.
Опалубка перекриттів — та частина проєкту, де економія на розрахунку ніколи не окупається. Вартість зайвої стійки завжди менша за вартість одного дня простою після тріщини в плиті.
