Види психологічного насильства

Форми психологічного насильства

Приниження та образи: включає постійні образи, приниження, глузування та зневага, спрямовані на жертву з метою руйнування її самооцінки та самоповаги.
Ізоляція: насильник прагне ізолювати жертву від неї соціальної мережі, друзів та сім'ї. Він може обмежувати її контакти з іншими людьми, контролювати її переміщення та позбавляти її підтримки та зв'язку із зовнішнім світом.
Загрози та шантаж: насильник використовує загрози фізичним насильством, насильством над дітьми чи загрози самогубством, щоб контролювати та залякувати жертву. Також може використовуватись шантаж, що включає загрози розголошенням особистої інформації або загрози звільнення.
Маніпуляція та контроль: психологічний насильник маніпулює жертвою , контролюючи її думки, поведінку та емоції. Він може використовувати брехню, маніпулятивні тактики та керувати доступом до ресурсів, рішень та фінансів жертви.
Інтимне партнерське насильство: це насильство, яке відбувається у інтимних відносинах. Включає емоційний примус, контроль, погрози, постійні звинувачення чи замахи на самооцінку та самоповагу.
Кібербулінг: це форма психологічного насильства, яке відбувається онлайн через соціальні мережі, повідомлення чи електронну пошту. Включає в себе загрози, образи, розголошення особистої інформації або поширення компрометуючого матеріалу.
Економічне насильство: насильник контролює фінанси жертви, обмежуючи її доступ до грошей, забороняючи роботу чи фінансову незалежність, щоб створити залежність та контроль над нею.
Психологічне насильство в сім'ї: включає загрози, приниження, маніпуляції та контроль усередині сім'ї, спрямовані на інших членів сім'ї, особливо на дітей.

Знецінення як вид психологічного насильства в сім'ї

Знецінення в контексті психологічного насильства в сім'ї - це процес, при якому один член сім'ї (часто насильник або домінантний член сім'ї) цілеспрямовано та систематично принижує, принижує та зневажає іншого члена сім'ї з метою контролю та придушення його самооцінки та самоповаги. Знецінення може бути формою психологічного насильства і може мати серйозні негативні наслідки для жертви.

Процес знецінення може включати такі аспекти:

Приниження та образи: насильник використовує постійні образи, приниження, глузування та зневага на адресу жертви. Він може називати її зневажливими прізвиськами, ображати її зовнішність, інтелект, здібності чи досягнення.
Іронія та сарказм: насильник використовує саркастичну або іронічну промову та коментарі, щоб принизити і піддати жертву глузуванням. Це може бути зроблено з метою викликати у жертви почуття неповноцінності та недостатності.
Ігнорування та неувага: насильник може ігнорувати жертву, її потреби, думки та почуття. Він може не звертати уваги на її прохання чи думку, демонструючи тим самим, що її присутність та внесок не мають значення.
Будь-який успіх чи досягнення жертви заперечується чи принижується : насильник може заперечувати досягнення жертви, применшувати їх значущість або забирати заслуги за себе. Це може викликати у жертви почуття неповноцінності та невпевненості у своїх здібностях.
Критика та негативна оцінка: насильник постійно критикує жертву, вказує на її помилки та недоліки, пригнічуючи її самооцінку та впевненість. Він може робити це відкрито або потайно, але мета завжди полягає в тому, щоб викликати у жертви почуття недостатності та неповноцінності.

Знецінення в сімейному контексті може надавати глибокий і тривалий вплив на жертву. Це може призвести до втрати самоповаги, зниженої самооцінки, тривози, депресії, а також до підвищеного ризику розвитку психічних та емоційних проблем.

Ревнощі як вид психологічного насильства

Ревнощі у контексті психологічного насильства в сім'ї є формою поведінки, при якій один партнер або член сім'ї (найчастіше насильник) здійснює надмірний контроль над іншим партнером або членом сім'ї через свою ревнощі або під приводом занепокоєння про них. Це виявляється у нав'язливих діях та обмеженнях, що порушують особисту свободу та приватність жертви.

Ревнощі можуть включати такі аспекти:

Постійні допити та підозри: насильник спостерігає і контролює жертву, ставить безліч питань про її дії, місцезнаходження, взаємодії з іншими людьми. Він підозрює жертву у всіх можливих зрадах та намагається встановити повний контроль над її життям.
Заборони та обмеження: насильство може забороняти жертві спілкуватися з певними людьми, виходити певні місця чи займатися конкретними діяльностями. Він прагне встановити контроль над її соціальною мережею, щоб зменшити можливість для вільних контактів та можливих "загроз" ревнощів.
Контроль над комунікацією: насильник може контролювати все повідомлення, дзвінки або листування жертви. Він може перевіряти її телефонні записи, читати особисті повідомлення або вимагати доступ до її соціальних медіа-акаунтів. Це створює почуття постійного спостереження та обмеження свободи вираження.
Постійні звинувачення та недовіра: насильник постійно підозрює жертву у зраді і звинувачує її без наявності доказів. Він підтримує атмосферу недовіри та прагне переконати жертву, що він єдиний, хто може їй довіряти.
Емоційне шантажування: насильство може використовувати свою ревнощі як засіб контролю, загрожуючи жертві або висловлюючи свої емоційні переживання витребуваннями у її відносинах. Він маніпулює почуттями жертви, змушуючи її відчувати себе винною чи відповідальною за його ревнощі та контроль.

Ревнощі створюють атмосферу страху, недовіри та психологічної залежності у жертви. Це форма психологічного насильства, яка обмежує її свободу, а також завдає емоційної та психологічної травми.

Газлайтинг - вид психологічного насильства в сім'ї

Газлайтинг у контексті психологічного насильства в сім'ї - це форма маніпуляції та психологічного насильства, за якої насильник навмисне і систематично вводить жертву в оману, підриває її реальність та впевненість у власних сприйняттях та пам'яті. Мета газлайтингу - контроль та підпорядкування жертви, створення залежності та придушення її самооцінки.

Ось деякі характеристики газлайтингу в контексті сімейного психологічного насильства:

Систематична брехня та заперечення: насильник систематично бреше і заперечує факти дезорієнтування жертви. Він може заперечувати події, що відбуваються, змінювати реальність, створювати ситуації, які суперечать сприйняттю жертви. Це змушує жертву сумніватися у своїй пам'яті та сприйнятті того, що відбувається.
Створення сумнівів і плутанини: насильник намагається заплутати жертву, надаючи суперечливу інформацію або надаючи несумісні твердження. Він може навмисно суперечити своїм словам і діям, щоб викликати у жертви сумніви у своєму власному сприйнятті та здоровому глузді.
Постійне критикування та приниження: насильник постійно критикує жертву, принижує її та ображає. Він робить це таким чином, щоб жертва відчувала себе неповноцінною та залежною від його думки. Це сприяє контролю та створює у жертви почуття безпорадності та недостатності.
Ізоляція та відсікання від підтримки: насильник може намагатися ізолювати жертву від її соціальної мережі, друзів та сім'ї, щоб він мав повний контроль над її життям та її єдиним джерелом інформації та підтримки. Це робить жертву більш уразливою та залежною від насильника.
Зміщення відповідальності та винності: насильник може перекладати відповідальність за дії на жертву. Він робить її винною у своїй поведінці або в тому, що відбувається у стосунках, створюючи почуття провини та сорому у жертви.

Газлайтинг у сімейному контексті є психологічним насильством, яке руйнує самооцінку, самоповагу та здорову психологічну функцію жертви. Жертва газлайтингу може почуватися заплутаною, безпорадною та ізольованою.

Маніпуляції із ізолюванням від друзів та близьких у контексті сімейного насильства

Маніпуляції із ізолюванням від друзів та близьких у контексті сімейного насильства - це стратегія, яку використовує насильник для контролю та підпорядкування жертви, шляхом відриву її від зовнішньої підтримки та соціальної мережі. Це форма психологічного насильства, яка обмежує свободу та незалежність жертви та збільшує її вразливість.

Ось деякі характеристики маніпуляцій із ізолюванням у контексті сімейного насильства:

Обмеження контактів: насильство може активно заважати жертві підтримувати зв'язок із її друзями, родичами чи соціальною мережею. Він може забороняти їй зустрічатися з друзями, дзвонити чи спілкуватися з ними, читати їхні повідомлення або стежити за соціальними медіа-акаунтом. Це створює відчуття ізоляції та відсікання від підтримки.
Залякування та погрози: насильник може залякувати жертву, попереджаючи її про можливі наслідки, якщо вона збереже зв'язок із друзями чи близькими. Він може загрожувати їй фізичним чи емоційним насильством, поширенням пліток чи іншими негативними наслідками, щоб змусити її відмовитися від контакту із зовнішньою підтримкою.
Розбещення довіри: насильник може переконувати жертву, що її друзі чи близькі не заслуговують на її довіру чи не на її боці. Він може поширювати чутки, наклеп або висувати звинувачення проти друзів або близьких, щоб викликати у жертви сумніви щодо їх щирості та підтримки.
Ізоляція від зовнішньої допомоги: насильник може активно перешкоджати жертві звертатися за допомогою або підтримкою до зовнішніх організацій, таких як поліція, центри допомоги жертвам насильства або консультанти з сімейних питань. Він може контролювати її доступ до телефону, фінансів або транспорту, щоб обмежити її здатність та можливість отримати допомогу.

Маніпуляції із ізолюванням від друзів та близьких у сімейному насильстві створюють почуття залежності та безпорадності у жертви. Вона може відчувати себе відрізаною від підтримки, замкненою в контролюючому та насильницькому середовищі. Це ускладнює можливість жертви усвідомити своє становище, звернутися за допомогою і вийти з насильства.

Шантаж та залякування як вид сімейного психологічного насильства

Шантаж і залякування в контексті сімейного психологічного насильства являють собою стратегії, які насильник використовує для контролю та підпорядкування жертви, використовуючи погрози, здирство та створення страху. Ці форми психологічного насильства спрямовані на придушення волі та незалежності жертви.

Ось деякі характеристики шантажу та залякування в контексті сімейного психологічного насильства:

Загрози фізичному насильству: насильство може загрожувати жертві фізичним насильством чи заподіянням шкоди собі, жертві чи іншим членам сім'ї. Це створює страх і тривогу у жертви, змушуючи її підкорятися насильникові і робити те, що він вимагає.
Загрози емоційним чи психологічним насильством: насильник може загрожувати жертві емоційним або психологічним насильством, таким як образи, приниження, руйнування майна або поширення інформації, що компрометує. Він може використовувати інформацію, яку знає про жертву, щоб залякати її та контролювати її поведінку.
Шантаж із використанням дітей: насильство може використовувати дітей як знаряддя шантажу та залякування. Він може загрожувати забрати дітей у жертви, надавати несприятливі умови для їхнього спілкування або фінансову підтримку, щоб змусити жертву робити те, що він вимагає.
Загрози соціальної ізоляції: насильство може загрожувати ізолювати жертву від її соціальної мережі, друзів чи сім'ї. Він може забороняти їй зустрічатися з людьми, контролювати її контакти або поширювати чутки та наклеп про неї, щоб відрізати її від зовнішньої підтримки та контролювати її повністю.
Загрози економічним наслідкам: насильник може загрожувати фінансовими наслідками чи погіршенням економічного становища жертви. Він може утримувати доступ до грошей, контролювати фінанси сім'ї або загрожувати звільненням, щоб змусити жертву підкорятися його вимогам.

Шантаж та залякування у сімейному психологічному насильстві створюють атмосферу страху, залежності та контролю у жертви. Це обмежує її свободу, пригнічує її самооцінку та здорову психологічну функцію, а також завдає емоційної та психологічної травми.

Як відбувається трансформація психологічного насильства у фізичне якщо нічого не зробити

Якщо нічого не робити для припинення психологічного насильства, воно може з часом ескалювати та перетворитися на фізичне насильство. Ця трансформація може відбуватися поступово і залежить від багатьох факторів, включаючи характер насильника , рівень його агресії, динаміку взаємин у сім'ї та інші обставини.

Ось деякі способи, якими психологічне насильство може призвести до фізичного насильства:

Ескалація агресії: Поступово насильник може ставати все більш агресивним та потенційно насильницьким у своїх діях та висловлюваннях. Внаслідок психологічного насильства він може почати виявляти більш відкриту агресію, використовувати фізичні загрози або навіть фізичну силу.
Встановлення контролю: Через психологічне насильство насильник прагне встановити повний контроль за жертвою. Поступово він може переходити від маніпуляцій та погроз до фізичного насильства, щоб підкорити та придушити жертву.
Втрата контролю: В деяких випадках насильство може втратити контроль над своїми емоціями та діями під впливом агресії та гніву. Це може призвести до фізичного насильства, коли насильник втрачає контроль над собою і застосовує фізичну силу щодо жертви.
Підвищення рівня насильства: Якщо насильник відчуває задоволення від контролю та насильства над жертвою він може поступово збільшувати рівень насильства, включаючи фізичне насильство. Це може бути наслідком нормалізації насильства у відносинах та бажання насильника контролювати жертву повністю.

Важливо наголосити, що не всі випадки психологічного насильства обов'язково призводять до фізичного насильства. Однак, якщо є ознаки ескалації агресії, фізичні загрози або насильник виявляє фізичну агресію в інших ситуаціях, необхідно негайно звернутися за допомогою та підтримкою фахівців, щоб запобігти подальшій ескалації та забезпечити безпеку жертви.

Способи захисту від психологічного нападу

Захист від психологічного нападу в контексті сімейного насильства є важливим аспектом забезпечення безпеки жертви. Ось деякі засоби захисту, які можуть бути корисними:

Усвідомте, що відбувається: Важливо усвідомити, що ви є жертвою психологічного насильства і що це не ваша вина. Визнайте, що ви заслуговуєте на здорові та поважні стосунки.
Зверніться по допомогу: Пошукайте підтримку у надійних друзів, членів сім'ї чи професійних організацій, що спеціалізуються на підтримці жертв сімейного насильства. Зверніться до фахівців, таких як психологи, консультанти з сімейних питань або юристи, щоб отримати пораду та допомогу.
Створіть план безпеки: Розробте план безпеки, який допоможе вам захистити себе та своїх близьких. Включіть у план контакти екстрених служб, місця, куди ви можете піти у разі небезпеки, та будь-яку іншу інформацію, яка може бути корисною.
Обмежте контакт із насильником: Якщо можливо, спробуйте обмежити контакт із насильником . Уникайте ситуацій, які можуть спровокувати насильство, та спробуйте підтримувати безпечну відстань.
Захистіть свої фінанси: Намагайтеся забезпечити фінансову незалежність, якщо це можливо. Створіть власний банківський рахунок, зберігайте копії фінансових документів та розгляньте можливість отримання юридичної консультації з питань фінансового поділу.
Самодогляд або тимчасовий притулок: Якщо ситуація стає непосильною, розгляньте можливість залишити небезпечне середовище. Зверніться до організацій, які надають тимчасовий притулок та підтримку жертвам сімейного насильства.
Підтримка зовнішніх ресурсів: Скористайтеся послугами організацій, які спеціалізуються на допомозі жертвам сімейного насильства. Це може містити консультування, терапію, юридичну допомогу або групи підтримки.
Дбайте про себе: Пам'ятайте, що ваше фізичне та емоційне благополуччя має важливе значення. Приділяйте час самому собі, дбайте про свої потреби і прагнете здорових стосунків та оточення.

Важливо зазначити, що кожна ситуація є індивідуальною, і рішення про захист повинні прийматися з урахуванням конкретних обставин. Якщо ви перебуваєте в ситуації насильства, зверніться за допомогою та підтримкою у професіоналів, щоб отримати конкретні рекомендації та рішення.